Існуюча система заганяє українців у рабство

Рабство прийнято вважати пережитком минулого. Але чи так це? Чи відчуваєте ви задекларовану рівність у правах з усіма іншими?

Як би це не було сумно, рабство все ще з нами. Тут, сьогодні і зараз. Більше того, воно має тенденцію до поглиблення. Хтось цього не помічає, хтось не хоче. А хтось дуже старається, щоб усе так і залишилося.

Рабство - це система устрою суспільства, де людина (раб) є власністю іншої людини (господаря) або держави.

У 4 пункті Загальної декларація прав людини ООН розширила поняття раб до будь-якої особи, яка не може з власної волі відмовитися від роботи.

Подивімося на ситуацію в Україні. Згідно з недавнім опитуванням Київського міжнародного інституту соціології, у 43,8% українців грошей вистачає лише на їжу, а на придбання одягу практично не вистачає коштів. При цьому 16,2% респондентів стверджують, що їм доводиться істотно економити, тому що грошей не вистачає навіть на їжу.

Різке подорожчання основних продуктів харчування, урядові реформи, майбутнє економіки породили у споживачів песимістичні настрої: 60% українців перебувають у стані депресії.

Можновладці прийшли до висновку, що вони, відкрито не називаючи людей рабами, і так зможуть тримати їх у злиднях, голоді і отримувати всю їхню роботу за копійки. Тому в Україні бідні стрімко стають ще злиденнішими, а багатші (за рахунок бідних) - ще заможнішими.

Сучасне рабство приймає витончені форми. Це відчуження народу (громади, населення) від загальнонародної власності, природних ресурсів (копалини, річки і озера, ліси і землі) і територій шляхом несправедливої приватизації (монополізації) прав. Схеми відчуження і володіння реалізуються за рахунок утисків у правах частини населення і соціальних груп. Надприбутки владних "сімей" та наближених до них і неадекватна оплата праці простого народу є характерною ознакою сучасного рабства. Такі утиски в правах, ураження в правах застосовуються у рейдерських захопленнях, корупційних схемах і у випадках шахрайства. Будь-які форми неадекватного застосування пільг та нерівності в розподілі ресурсів є прихованою (неявною, частковою) формою рабського становища певних груп населення.

Найголовнішою ознакою рабства в Україні є економічний примус людей до постійної роботи.

Сучасний раб змушений працювати без зупинки до смерті, тому що коштів, зароблених рабом за 1 місяць, вистачає, щоб оплатити житло за 1 місяць, харчі за 1 місяць і проїзд за 1 місяць. Оскільки грошей вистачає у сучасного раба завжди тільки на 1 місяць, сучасний раб змушений працювати все життя до смерті. Пенсія також є великою фікцією, тому що раб-пенсіонер віддає всю пенсію за житло і їжу, і у раба-пенсіонера не залишається вільних грошей.

Не забуваймо також, що через злиденне життя за кордоном вимушені працюювати близько 6 млн. українців, половина з них - на постійній основі. Вони там майже задарма працюють сумлінніше, ніж інші "остарбайтери". А понад 100 тисяч українців пройшли через справжнє (не часткове і не приховане) трудове і сексуальне рабство.

При цьому населення продовжує терпіти. Отець Орест Фредина (УГКЦ) нещодавно сказав: "Брак милосердя та багато терпіння – ознака рабів".

А Л. Вовенарг висловився так: "Рабство може принизити людей настільки, що вони починають любити його".

Пора українцям усвідомити, що рабство їх знищить, якщо вони не повстануть проти нього.

Воля народу

Якщо Ви хочете залишити свій коментар, просимо пройти авторизацію