Реформування податкової системи в умовах трансформації економіки України

Нагальною потребою сьогодення є забезпечення збалансованого розвитку всіх підсистем суспільства, гармонізації інтересів різноманітних соціальних та бізнесових верств, створення міцного економічного базису для інтеграції України у світову економічну систему

Одне з основних місць у цьому процесі займає реформування податкової системи, яка забезпечує державу фінансовими ресурсами, необхідними для виконання покладених на неї функцій. Це зумовлює підвищення уваги вітчизняних учених до проблем оподаткування, вивчення можливості застосування в Україні форм оподаткування, що використовуються в розвинутих державах, та механізмів їх адаптації до умов нашої країни. Глибоке розуміння проблем сучасної податкової системи та їх розв’язання може допомогти в подоланні наслідків економічної кризи, стимулюванні економічного зростання, захисті інтересів вітчизняного бізнесу, підвищенні добробуту громадян.

Проблемі покращення сучасного стану податкової системи присвячені праці В. Андрущенка, П. Мельника, В. Федосова, А. Соколовської [1], М. Азарова, А. Крисоватого та інших.

Віддаючи належне цим напрацюванням, слід відзначити, що на сьогодні у функціонуванні системи оподаткування держави існує ряд невирішених проблем, що потребує продовження теоретичних досліджень, доповнення їх аналізом практики з метою визначення напрямків її вдосконалення.

У рамках цієї роботи ми ставимо завдання виокремити основні недоліки діючої податкової системи в Україні, й окреслити шляхи їх подолання.

Система оподаткування України розвивається поступово, зміни, які відбулися за роки незалежності, були позитивними: кількість податків було зменшено, податкові ставки знижено, зменшилась також кількість звільнень від оподаткування, водночас розширилася база оподаткування, значно поліпшилось надходження податків. І все ж податкова система не позбавлена недоліків [1].

Основними недоліками чинної податкової системи є:

- нерівномірність і несправедливість розподілу податкового навантаження;

- перетворення податкової системи на чинник пригнічення економічного зростання та інвестиційної активності, стимулювання ухилення від сплати податків та відтік капіталів за кордон;

- велика кількість нормативно-правових актів із питань оподаткування – існує більш як 500 нормативно-правових актів, нормами яких повинні володіти та керуватись на практиці як платники податків, так і працівники органів державної податкової служби України [2, с. 40];

- неузгодженість та протиріччя окремих норм податкових законів, їх нестабільність, безсистемне надання пільг та перекручування суті окремих видів податків;

- неврегульованість правових гарантій для учасників податкових відносин, відсутність прозорих та ефективних механізмів захисту прав платників податків;

- проблема подвійного оподаткування;

- велика кількість малоефективних податків, які потребують істотних адміністративних витрат, що перевищують доходи бюджету.

Також до негативних рис податкової системи варто віднести її надмірну фіскальну спрямованість і неврахування інших завдань, таких як стимулювання виробництва, інновацій, інвестування у розвиток підприємницької діяльності [3, с. 257].

На сьогодні головним завданням функціонування податкової політики повинна стати її переорієнтація із суто фіскальних цілей на стимулювання економічного зростання. Адже з точки зору державного регулювання економіки, найважливіше значення має регулювальна функція податків і системи оподаткування в цілому. Саме за допомогою цієї функції системи оподаткування держава гармонізує свої інтереси з інтересами платників. Разом із тим лише регулююча функція податків не в змозі гарантувати відповідність дій платників вимогам загальнодержавних інтересів [4, с. 12]. На нашу думку, регулювальна й фіскальна функції податків повинні бути раціонально збалансованими.

Основу податкової системи України створюють податки, які становлять основу податкових систем більшості сучасних розвинутих країн, що є свідченням загальної уніфікації оподаткування [1]. До головних належать податок на прибуток підприємств, податок із доходів фізичних осіб, податок на додану вартість, акцизний збір і мито. Окрім того, податкова система України включає й інші обов’язкові податки та збори, які стягуються відповідно до існуючих законодавчих актів у сфері оподаткування.

Зауважимо, що ПДВ відіграє важливу роль у наповненні бюджету не тільки серед податків на споживання, а й серед усіх видів податкових надходжень. Так, за І квартал 2008 р. відбулось зростання надходжень від ПДВ порівняно з 2007 роком. Протягом січня-березня 2008 року до загального фонду Державного бюджету зібрано 10451,3 млн. грн. податку на додану вартість, що на 2088,4 млн. грн. (або на 25 %) перевищує збір за відповідний період 2007 року.

Багато сьогодні невирішених проблем в оподаткуванні податком на додану вартість. Головна з них – проведення бюджетного відшкодування ПДВ. Протягом січня – березня 2008 року відшкодовано 7652,2 млн. грн. податку, що на 3564,6 млн. грн.., або на 87,2 % більше, ніж за відповідний період 2007 року [5]. Як ми бачимо, відбувається зростання бюджетного відшкодування ПДВ. Причина цієї проблеми насамперед у неплатежах. Дебіторська заборгованість між підприємствами й організаціями зростає, а якщо не здійснюється оплата, то, зрозуміло, до бюджету не надходить і податок на додану вартість, отже необхідно обґрунтувати й узгодити процедуру бюджетного відшкодування.

Питання, яке найбільше обговорюється та критикується бізнесом, – відшкодування ПДВ. Забезпечення прозорості, відкритості в цьому питанні є свідченням реальних прагнень уряду нашої країни здійснити кардинальні зміни в покращенні адміністрування цього податку. Перший крок, який було зроблено урядом, – це скасування вексельної форми розрахунків при імпорті товарів.

Якщо в І кварталі 2007 року векселями було розмитнено товарів на суму ПДВ 2 121,3 млн. грн., то в І кварталі 2008 року лише на 84,5 млн. грн., тобто майже 2 млрд. грн. було виведено з тіньового обороту й спрямовано до державного бюджету. Скасування вексельної форми спричинило і частковий перерозподіл податкових зобов’язань між податковими й митними органами та збільшення сум ПДВ, що заявляються до відшкодування.

Для забезпечення своєчасного відшкодування ПДВ органами податкової служби основний акцент зроблено на впровадження безконтактного, автоматизованого контролю за його адмініструванням, тому з ініціативи ДПА України спільно з Міністерством фінансів було прийнято розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.02.08 р. № 262 "Про заходи щодо вдосконалення системи адміністрування податку на додану вартість". Для його виконання розроблено ряд нормативних документів та впроваджено відповідне програмне забезпечення.

У сучасних економічних умовах становлення та розвитку ринкових відносин в Україні важливе місце належить державному регулюванню фінансово-господарської діяльності підприємств. Одним із вагомих важелів регулювання розподілу між державою та підприємствами всіх форм власності прибутку як головного джерела інноваційної діяльності підприємства є податок на прибуток підприємств [6].

У структурі державного бюджету України податок на прибуток підприємств становить у І кварталі 2008 року 45,4 % (у І кварталі 2007 року – 32,3 %). Протягом звітного періоду до загального фонду державного бюджету надійшло 7591,1 млн. грн. податку на прибуток [5]. Одним із резервів збільшення надходжень податку на прибуток є залучення платників до сплати податку шляхом зменшення кількості збиткових підприємств та сум збитків.

У цілому по Україні, за підсумками 2007 року, порівняно з 2006 роком кількість збиткових підприємств зменшилася в 1,7 раза (з 2972 до 1757), сума задекларованих збитків – на 595,8 млн. грн. (на 10 %).

Саме покращення сучасного стану податку на прибуток підприємства знаходиться серед найважливіших соціально-економічних проблем, від швидкого вирішення яких великою мірою залежить подальший розвиток бізнесу в Україні.

До основних негативних явищ можна віднести те, що законодавство з податку на прибуток підприємств нестабільне, часто змінюється. На цей податок встановлена пропорційна ставка, однакова для підприємств, не залежно від виду їхньої діяльності (цілком зрозуміло, що отримати прибуток в ігровому бізнесі або в посередницькій діяльності можна при мінімальних витратах і при менших зусиллях при цьому). У більшості випадків цей податок виконує, головним чином, фіскальну функцію. Стимулювальна функція виконується через надання пільг, яких досить багато і які недостатньо обґрунтовані. Відсутній пріоритет при наданні пільг або взагалі зменшення податкового тягаря для підприємств виробничої сфери. Невизначеність у більшості випадків із приводу віднесення витрат на окремі статті та на прибуток призводить до того, що за рахунок збільшення витрат (наприклад по заробітній платі) є можливість підприємству зменшити базу оподаткування, а відповідно, і суми податку на прибуток. Практично відсутня можливість застосування прискореної амортизації. У податковому обліку існує непорозуміння при визначенні валового доходу та валових витрат у зв’язку з настанням першої з подій: або оплати, яка надійшла на розрахунковий рахунок платника, або відвантаження готової продукції. Це зумовлює ухилення від сплати податку на прибуток підприємств [6, с. 110].

Таким чином, гостро стоїть проблема вдосконалення податку на прибуток підприємств, тобто визначення того оптимального рівня оподаткування, який відповідав би соціально-економічним інтересам держави й був би прийнятним для податкоплатників.

Цілісність податкової системи України порушує і спрощена система оподаткування [7]. Головною проблемою цієї системи є те, що вона не ув’язана із чинними законами у сфері оподаткування. Зокрема, єдиний податок відсутній у переліку загальнодержавних податків і зборів, наведеному в Законі України від 18 лютого 1997 р. "Про систему оподаткування" [8]. Така ситуація зумовлює протиріччя в застосуванні до єдиного податку загальних принципів податкового адміністрування, передбачених Законом України від 21 грудня 2000 р. «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» й іншими фінансовими законами [9].

Гострою сьогодні залишається проблема повноти та своєчасності проведення розрахунків із бюджетом. Станом на 1 квітня 2008 року загальна сума податкового боргу до зведеного бюджету (із урахуванням податкового боргу платників, відносно яких порушено справу про банкрутство або прийнято рішення суду щодо призупинення стягнення) склала 12204 млн. гривень. Найбільші суми податкового боргу обліковуються по податку на додану вартість (5393,5 млн. грн., або 44,2 %), податку на прибуток підприємств (3704,4 млн. грн., або 30,4 %), рентній платі за транзитне транспортування природного газу через територію України (902,9 млн. грн., або 7,4 %), платі за землю (559,4 млн. грн., або 4,6 %), збору на геологорозвідувальні роботи (208,2 млн. грн., або 1,7 %) та податку з доходів фізичних осіб (197,5 млн. грн., або 1,6 %). У І кварталі 2008 року за рахунок погашення податкового боргу до зведеного бюджету надійшло 2182,7 млн. грн., що на 13,2 % або на 303,9 млн. грн. менше, ніж за відповідний період минулого року, у тому числі до державного бюджету – 2051,6 млн. гривень [5].

Однією з найбільших вад української податкової системи є чинна система податкових пільг, яка, по-перше, зумовлює нерівномірний розподіл податкового тягаря, і отже, несправедливий характер оподаткування, по-друге, обмежує можливості зниження податкових ставок для всіх суб’єктів господарювання [1]. Пільги, на нашу думку, потрібно надавати лише тим підприємствам, які постійно спрямовують фінансові ресурси на реконструкцію й оновлення технологічного процесу виробництва, проведення науково-дослідних робіт, природоохоронну діяльність, утримування об’єктів соціально-культурного призначення.

До вад чинної податкової системи треба віднести також нерівномірність і несправедливість розподілу податкового навантаження на різних платників податків. Невирішеною залишається проблема зниження податкового навантаження, яке передбачає зменшення не лише ставок податку на прибуток підприємств та податку з доходів фізичних осіб, але й скорочення нарахувань до фонду оплати праці, удосконалення адміністрування непрямих податків, зниження податку на додану вартість.

Висновки

Виконаний огляд й аналіз сучасної податкової системи дозволяє окреслити такі шляхи й конкретні заходи щодо її реформування:

- вирішити питання реформування податкового законодавства можна шляхом прийняття Податкового кодексу України. Чинні закони про оподаткування приймаються впродовж останніх п’ятнадцять років за різними принципами, й Україна досі не має єдиного Податкового кодексу. 29 листопада 2001 року проект Податкового кодексу України був затверджений у другому читанні, але він і досі не прийнятий Верховною Радою України. Цей проект покликаний забезпечити всебічне регулювання податкових відносин, визначити принципи системи оподаткування, встановити перелік податків, зборів та інших обов’язкових платежів до бюджетів усіх рівнів, методи нарахування податків, встановити ставки оподаткування, інструменти роботи податкової служби, а також процедури та умови фінансових санкцій щодо платників податків, які порушують податкове законодавство.

Комплексне й швидке врегулювання всіх існуючих проблем в оподаткуванні можливе лише в разі прийняття відповідного цілісного законодавчого акта або Податкового кодексу України;

- розглянувши недоліки у функціонуванні податку на прибуток підприємств, ми пропонуємо такі напрями реформування щодо податку: усунення економічно необґрунтованих розбіжностей між нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку щодо визначення й оцінки доходів та витрат із метою створення умов для складення декларації про прибуток за даними бухгалтерського обліку; поширення дії загальної системи оподаткування прибутку на всіх суб’єктів господарювання; реформування системи оподаткування прибутку підприємств фінансового сектора економіки; забезпечення стимулювальної ролі податкової амортизації в оновленні основних фондів шляхом застосування принципу "прискореної амортизації" до пріоритетних інноваційних технологій;

- зменшення податкового навантаження шляхом зниження ставки податку на прибуток підприємств. Хоча ставка оподаткування була знижена до 25 %, у деяких країнах колишнього соціалістичного простору ця ставка ще нижча: у Росії та Сербії – 14 %, Латвії – 15 %, Грузії – 20 %. Доцільно було б спробувати зрівняти ставку податку на прибуток підприємств зі ставкою податку з доходів фізичних осіб. На думку деяких експертів, це зменшить стимул для мінімізації та ухилення від сплати податків, стимулюватиме розвиток підприємства, спростить систему оподаткування. Зниження податкового навантаження на національну економіку сприятиме прискоренню кумулятивного зростання ВВП уже починаючи з 2009 р. Під впливом перелічених заходів позитивного стимулювання прогнозований на наступні роки середньорічний приріст реального ВВП на рівні 5-6 %, може відбутися починаючи з 2009 року;

- нагальною потребою сьогодення є прийняття Закону України "Про спрощену систему оподаткування", у якому доцільно зберегти існуючий підхід до оподаткування малого бізнесу. У згаданому законі слід деталізувати перелік видів суб’єктів малого підприємництва за рахунок законодавчого визначення категорії "мікропідприємство". При цьому потрібно враховувати, що фактично критерії мікропідприємства наведені в Указі Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності", але вони потребують корегування. Також у законі необхідно передбачити не лише процедуру переходу від спрощеної системи оподаткування до загальної і навпаки, а також відповідальність за порушення в зазначеній сфері.

Реалізація податкової реформи в нашій державі повинна бути цілеспрямованою, системною, відкритою, виваженою, поступовою в часі. Метою реформування є досягнення якісно нового стану податкової системи України, за якого будуть створені сприятливі умови ведення бізнесу, зростання споживчого попиту на внутрішньому ринку при одночасному динамічному збільшенні сукупних податкових надходжень до державного та місцевих бюджетів.

Усе це свідчить, що податкова система потребує реформи та вдосконалення законодавства. Вирішити питання реформування податкового законодавства можна шляхом прийняття Податкового кодексу України, який би уніфікував усі законодавчі акти з питань оподаткування, із передбаченням в обов’язковому порядку мораторію на внесення будь-яких змін терміном на 5 років.

Література:

1. Соколовська А. М. Податкова система держави: теорія і практика становлення / А. М.Соколовська. – К. : Знання – Прес, 2004. – 454 с.
2. Майстренко О. Реформування податкової системи України як спосіб вирішення податкових колізій / О. Майстренко // Право України – 2006. – № 2.
3. Рейнська В. Б. Роль податкової системи у трансформаційних процесах в Україні / В. Б. Рейнська // Фінансова система України : [зб. наук. праць]. – Острог : Видавництво НАУ "Острозька академія", 2006. – Вип. 8. – 4.1.
4. Іванов Ю. Б. Альтернативні системи оподаткування / Ю. Б. Іванов: [монографія]. – Харків : ХДЕУ – Торнадо, 2003.
5. Бюджетна заборгованість. Упередження незаконного відшкодування ПДВ [Сайт Державної податкової адміністрації України]. – [Електронний режим]. – Режим доступу : www.sta.gov.ua  
6. Захожай В. Б. Система оподаткування та податкова політика / В. Б. Захожай, Я. В. Литвиненко, К. В. Захожай, Р. Я. Литвиненко : [навч. посібник] / [під заг. ред. В. Б. Захожая та Я. В. Литвиненка]. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 468 с.
7. Ревун В. І. Про реформування й модернізацію податкової системи / В. І. Ревун // Фінанси України. – 2006. – №6. – С.8.
8 Закон України "Про систему оподаткування" / № 1251-ХІІ від 25.06.1991 р. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.rada.gov.ua
9. Закон України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" / № 1281-ІІІ від 12.12.2000 р. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.rada.gov.ua 

Валентина Савка,
аспірант кафедри міжнародних фінансів
Тернопільського національного економічного університету

У статті розглядаються основні недоліки діючої податкової системи та напрямки її реформування в процесі розвитку в Україні ринкових відносин та інтегрування української економіки у світовий ринок. Автор акцентує увагу, що вирішити питання реформування податкового законодавства можна шляхом прийняття Податкового кодексу України, який би уніфікував усі законодавчі акти з питань оподаткування, із передбаченням в обов’язковому порядку мораторію на внесення будь-яких змін терміном на 5 років.

Ключові слова: податкова система, податок на додану вартість, податок на прибуток, спрощена система оподаткування, податкові пільги.

Журнал "Схід", №2 (93), 2009 р.