Чи потрібна інформатизація українській медицині?

Здавалося б питання заявлене у заголовку цієї статті чисто риторичне - засоби інформаційних технологій (ІТ) міцно ввійшли в наше життя і його вже неможливо уявити без мобільного зв'язку, комп'ютерів, Інтернет та ін. Зрештою ми живемо в 21-м столітті - столітті інформації й телекомунікацій.

Однак питання, яке можна вважати риторичним не виглядає таким вже безглуздим при ближчому розгляді стану справ у вітчизняній медицині й, зокрема, у тій її частині, що має відношення до сфери інформатизації й автоматизації охорони здоров'я. Йдеться не просто про розміщення персонального комп'ютера (ПК) на робочому столі головного лікаря, лікаря-фахівця або працівника статистичного відділу. Цей етап багатьма установами охорони здоров'я давно пройдений і зараз їхня оснащеність засобами так званої «офісної» автоматизації: ПК, принтер, сканер, телефон\факс, модем та ін. (в основному великих містах, звичайно) перебуває на досить непоганому рівні.

У деяких (фінансово успішних) медичних установах ми можемо побачити навіть цілі медичні інформаційні системи (МІС): тобто ПК з'єднані в локальні обчислювальні мережі (ЛВМ) і з'єднані із сервером/серверами баз даних (БД). У силу багатьох обставин їхній технічний рівень нижчий ніж у аналогічних західних систем, але основна проблема української сфери медичних інформаційних технологій (на думку автора) лежить не в технологічній площині.

Якщо говорити не просто про автоматизацію робочих місць практикуючих лікарів, лікарів-статистиків або керівників медичних закладів, а про засоби ІТ, що дозволяють вести ефективний моніторинг роботи як окремого лікаря\відділення\медичної установи так і відділу охорони здоров'я міста\району\області й всієї системи охорони здоров'я в державі - то отут ми, судячи з наявної у автора інформації, відстаємо, на жаль, від цивілізованого світу на багато років.

Зовнішньополітичний курс України, заявлений керівництвом держави на найближчі десятиліття припускає її рух і наступну поступову інтеграцію в Європейські структури. Таке завдання ставить перед фахівцями всіх напрямків і зокрема працівниками охорони здоров'я високу планку цілей і пріоритетів. Щоб бути повноправним учасником Європейського співтовариства, необхідно відповідати тим стандартам і вимогам, які вже існують, а також плануються в найближчі роки в провідних країнах континенту.

Що стосується охорони здоров'я, то найбільші країни-учасники Європейського союзу заявили амбіційне завдання інтеграції своїх медичних систем на основі міжнародних медичних стандартів і стандартів інформаційних технологій (ІТ): створення інтегрованих медичних мереж, що поєднують медичні заклади цілих регіонів і країн, а також створення єдиної для жителів Європи Електронної Карти Здоров'я (Electronic Health Record - EHR).

У більшості розвинених країн наприкінці 90-х років були прийняті національні програми інформатизації охорони здоров'я. Одним з лідером цього процесу можна вважати Велику Британію, уряд якої в 2002 році вирішив інвестувати в програму інформатизації охорони здоров'я 18 млрд. фунтів (26 млрд. євро, 32 млрд. доларів) протягом 10 років. За цей період передбачається об'єднати локальними (регіональними) і глобальними мережами всі медичні установи країни (30 тис. лікарів загальної практики й 270 медичних трастів), створивши єдину, захищену національну електронну інформаційну систему охорони здоров'я, у якій медична інформація (включаючи мультимедійні дані) могла б бути доступна авторизованим для цього користувачам у потрібному місці й у потрібний час.

Аналогічні національні програми інформатизації охорони здоров'я прийняті й у інших країнах Євросоюзу (Німеччини, Швеції й ін.), а також країнах Північної й Південної Америки (США, Канаді), Азії й Австралії. Провідна тенденція в розробці й впровадженні МІС у світі в цей час полягає в проектуванні не просто окремих ІС установ охорони здоров'я, а інтегрованих ІС охорони здоров'я цілих міст, провінцій і регіонів з тенденцією їхньої інтеграції в майбутньому в ІС охорони здоров'я всієї країни.

Такого роду розробки впроваджуються на основі міжнародних стандартів електронної медичної документації, а усередині країни із застосуванням технології електронного запису (карти) здоров'я (ЕКЗ) – Electronic Health Record (EHR). У перспективі Національні інформаційні мережі охорони здоров'я (National Health Information Networks - NHINs) повинні надати можливість безпечного й захищеного нагромадження, зберігання, передачі й використання медичних даних в електронному вигляді від народження й протягом всього життя пацієнта їм самим, а також медичними працівниками в тім місці й тоді, коли це необхідно.

У національних програмах розвитку охорони здоров'я більшості західних країн прямо сказано, що подальший розвиток медицини й охорони здоров'я без використання сучасних комп'ютерних і телекомунікаційних систем, а також без створення інтегрованих національних систем керування охороною здоров'я практично неможливий.

Україна не може залишатися осторонь від цього процесу, більше того, вона має щасливу можливість витягати уроки з досвіду країн, що йдуть в авангарді цього процесу й творчо застосовувати його у своїх умовах.

Головною проблемою й бар'єром на шляху впровадження сучасних інформаційних технологій (ІТ) в українській охороні здоров'я є хронічна недостача засобів, у силу низького рівня (близько 3.5% від ВВП) бюджетного фінансування галузі.

Тому, доцільно звернутися до досвіду країн колишнього соціалістичного табору (Польща, Чехія, Угорщина, Румунія) і спробувати зрозуміти, яким чином вирішувалось й вирішується це питання у них.

У вищезгаданих країнах охорона здоров'я також відчувала нестачу засобів для впровадження ІТ, тому були використані можливості співробітництва зі світовими фінансовими й інвестиційними інститутами.

Прикладом такого роду  може бути проект START ( 1999-2003) у Польщі, проведений за підтримкою Світового Банку (The World Bank), що дозволив створити в одному з воєводств регіональну медичну ІС для 5 млн. жителів, кожний з яких, звертаючись у медичну установу, може використовувати чип-карту, що містить його паспортні й медичні дані. Кожна з установ охорони здоров'я регіону, від маленької амбулаторії до великого госпіталю, оснащена пристроєм для зчитування інформації із чип-карти, а також медичною ІС, у якій накопичується інформація про пацієнта. Крім того, всі ІС медичних установ з'єднані в єдину глобальну мережу з департаментом охорони здоров'я воєводства, куди регулярно передаються й де обробляються дані медичної статистики роботи установ в електронному вигляді.

Ця система функціонує вже декілька років, підвищивши ефективність медичного обслуговування пацієнтів у регіоні (особливо диспансерного спостереження за хворими цукровим діабетом, туберкульозом і іншими «фінансово-навантажувальними» видами захворювань), за рахунок чого зменшується кількість госпіталізації пацієнтів у стаціонар з ускладненнями й, відповідно витрати медикаментів, оплати знаходження в лікарні й т.п. - і тим самим заощаджується й повертається частина коштів, витрачених на впровадження системи.

Історія співробітництва польської охорони здоров'я зі Світовим Банком починалася з 1993 року й містила в собі:

• залучення до процесу реформування галузі міжнародної консалтингової фірми PriceWaterhouse і створення документації (концепцій, календарних планів, технічних завдань, специфікацій на закупівлю устаткування та ін.);
• забезпечення проекту сучасними телекомунікаційними засобами в межах всієї території воєводства: з'єднання всіх медичних установ регіону високошвидкісними кабельними лініями зв'язку з Департаментом охорони здоров'я воєводства;
• закупівлю апаратного й програмного комп'ютерного забезпечення;
• концептуалізацію необхідного для розробки прикладного медичного програмного забезпечення (ПО);
• установку системного й прикладного ПО в 266 госпіталях;
• установку систем керування базами даних (СУБД);
• залучення до участі в роботах 6-ти (вітчизняних) постачальників ПО/консорціумів;
• підключення близько 3000 користувачів.          
  

Загальні витрати на розробку й впровадження такої регіональної інформаційної системи охорони здоров'я за весь період склали близько 8 мільйонів доларів США. Ця система є базовим проектом по автоматизації всієї польської системи охорони здоров'я й досвід, отриманий у процесі її впровадження буде використаний надалі, при поетапному впровадженні подібних систем в інших регіонах і об'єднанні їх в остаточному підсумку в єдину ІС охорони здоров'я  країни із центром у Міністерстві охорони здоров'я.

Впровадження ІТ у медицину Польщі проходило паралельно з реформуванням всієї системи охорони здоров'я країни: закон про загальне державне медичне страхування населення, разом з пакетом супутніх законів, був прийнятий в 1999 році. На даний момент 99% населення Польщі має медичні страховки державного медичного страхування.

В Україні система охорони здоров'я поки не реформована, що утруднює й впровадження ІТ у керування охороною здоров'я й лікувальну практику. Участь у фінансуванні проектів по інформатизації медицини у масштабах міста чи регіону (створенні проектної документації, закупівлі комп'ютерів, розробці ПО та ін.) на даний момент вкрай проблематична  як з боку держави, так і з боку приватного бізнесу, тому що не існує законодавчої бази, що дозволяє медичним установам виступати суб'єктами господарської діяльності, і відповідно, не можуть бути визначені механізми й способи взаєморозрахунків між всіма учасниками процесу.

Який же вихід із ситуації? Більшість із експертів і фахівців сходяться в думці, що Україні терміново необхідно (за прикладом Росії, Польщі й ін. країн) проводити реформу системи охорони здоров'я й впроваджувати обов'язкове державне медичне страхування, приймати у Верховній Раді пакет законів, що регламентують роботу як окремих лікарів, так і медичних установ і відділів охорони здоров'я, зробивши їх повноправними учасниками ринку медичних послуг. Це не суперечить ідеї загальнодоступної й безкоштовної медичної допомоги для більшості громадян (як показує досвід роботи лікарняних кас, наприклад, коли своїх працівників страхують їхні організації), однак у такому випадку буде можливість обліку й контролю всіх тих засобів, які циркулюють у цей час у сфері охорони здоров'я.

У цьому зв'язку й інформаційні технології в охороні здоров'я можуть виступити потужним фактором, що забезпечує такий облік і аналіз всіх надаваних послуг, структури захворюваності,  витрат на надання медичної допомоги та ін., як це вже відбувається в більш розвинених в цьому напрямку країнах.

Засоби автоматизованого збору й аналізу інформації роблять весь процес надання послуг або виробництва більше прозорим і прогнозованим, що виключає або значно зменшує можливість ухвалення невірного рішення або ж можливість яких-небудь маніпуляцій, підтасувань даних або зловживань. Сама по собі зникає так звана «брудна вода»: можливість безконтрольно використовувати бюджетні засоби не за призначенням, або в корисливих цілях - що має місце зараз (на великий жаль, ніде правди діти) в українській системі охорони здоров'я.                

Що стосується фінансування таких робіт, то Україна, ставши на шлях демократизації, може виступити як реципієнт Світового Банку й інших західних фінансових інститутів для одержання фінансування проектів реформування медицини й, зокрема, проектів створення інформаційних систем (ІС) автоматизованої підтримки керування медичними установами й відділами охорони здоров'я.

Це можливо в тому випадку, якщо нам вдасться, урахувавши досвід інших, більше просунутих в цьому напрямку країн, встановити співробітництво з європейськими фахівцями в цій сфері й разом з ними створити фінансову й документальну основу відносно проектів  медичних ІС, максимально наближених до вищезгаданих стандартів ЄС в сфері медицини й ІТ, а також задіяти наявний у регіонах кадровий потенціал фахівців в області організації/керування охороною здоров'я й інформаційних технологій, а також потенціал великих регіональних фінансових і комерційних організацій.

Переоцінити значення такого роду ініціативи було б важко, тому що роль медичного обслуговування й, відповідно його рівень і ефективність прямо зачіпає інтереси кожного громадянина України.

Питання якісної, сучасної  й своєчасної медичної допомоги, по оцінках соціологічних опитувань, завжди стоїть на одному з перших місць у списку пріоритетів жителів нашої країни.

Коли в Польщі була почата спроба призупинити проект START, про який згадувалося вище, і позбавити 5-мільйонне населення воєводства їх медичних пластикових карт - це привело до хвилі збурювання громадян і виступів громадськості, що змусило владу продовжити роботу із проектом й дозволити довести його до завершення.

На закінчення варто сказати, що у процесі реформування такої соціально значимої сфери як охорона здоров'я дуже велика роль належить політичним партіям та громадським організаціям. Останні вибори в парламент і органи місцевого самоврядування на пропорційній основі, переклали відповідальність за всі зміни в нашому житті на плечі фракцій, що представляють у цих законодавчих органах ту або іншу політичну силу. Це потребує від членів цих фракцій більшої відповідальності й компетентності, оскільки їхні дії тепер будуть прямо відбиватися не тільки на їхній особистій репутації, але й на рейтингу партії, яку вони представляють.

А це, у свою чергу, потребує від них більше грамотного й професійного підходу до підбору помічників і консультантів по кожному з напрямків, обговорюваних на рівні місцевих рад або Верховної Ради й віддзеркалюваних на житті й благополуччі їхніх виборців - простих громадян нашої країни.

Можливо варто порушити питання про створення в первинних осередках, районних, міських\обласних організаціях усіх політичних партій України свого роду експертних рад?  Вони поєднували б членів партії за професійною ознакою й служили б джерелом кваліфікованого опрацювання програмних положень партій по основних напрямках життєдіяльності суспільства: соціального захисту, житлово-комунального господарства, медичного обслуговування й т.п., а також могли б бути кадровим резервом депутатів всіх рівнів, що представляють партії в органах законодавчої й виконавчої влади.
 

Використана література:

1. Mykola Koval Healthcare Information Systems as an important factor for transforming the Ukrainian Healthcare services and Public Health Policy sector //Матеріали конференції «Біофізичні стандарти та інформаційні технології в медицині», стор. 43, листопад 2005 р., м. Одеса
2. Коваль Н.Ф. Информационные системы здравоохранения как важный фактор реформирования украинской медицины. //Матеріали форуму з міжнародною участю «Інформаційні технології в охороні здоров'я та практичній медицині» присвяченому 20-й річниці створення кафедри медичної інформатики НМАПО імені П.Л. Шупика,  31 березня 2006 р., м. Київ//
3. Коваль Н.Ф. Информационные системы автоматизированной поддержки управления медицинскими учреждениями как важный фактор реформирования здравоохранения в Украине  //Матеріали конференції «Біофізичні стандарти та інформаційні технології в медицині», листопад 2006 р., м. Одесса
4. Michael K. Bourke Strategy and Architecture of Health Care Information Systems -  Springer, 1995,  356 p.
5. Rosemary Nelson et al. Consumer Informatics : Applications and Strategies in Cyber Health Care -  Springer, 2004,  166 p.
6. Adi Armoni  Healthcare Information Systems: Challenges of the New Millennium -  Idea Group Publishing, 1999, 256 p.
7. Marion Ball et al. Healthcare Information Management Systems : Cases, Strategies, and Solutions - Springer,  2004,  586 p.
8. Humber M. “National programme for information technology” BMJ 2004;328:1145–6.
9. Michael Cross “Will Connecting for Health deliver its promises?” BMJ 2006;332;599-601.
10. Anderson GF, Frogner BK, Johns RA, et al. “Health care spending and use of information technology in OECD countries” Health Affairs, 2006;25(3):819-31.
11. R. Kaushal et al., “The Costs of a National Health Information Network” Annals of InternalMedicine 143, no. 3 (2005): 165–173.
12. Lois Quam and Richard Smith “What can the UK and US health systems learn from each other” BMJ 2005;330;530-533.
13 Peter Littlejohns, Jeremy C Wyatt and Linda Garvican “Evaluating computerised health information systems: hard lessons still to be learnt” BMJ 2003;326;860-863.
14. http://europa.eu.int/information_society/eeurope/2005/all_about/ehealth/index_en.htm
15. Adam Kozierkiewicz “Looking outside the US: One Country's Experience”, Annual HIMSS Conference, 2005, Dallas
16. Edward H. Shortliffe et al. Medical Informatics: Computer Applications in Health Care and Biomedicine - Springer,  2001, 854 p.
17. Crossing the Quality Chasm: A New Health System for the 21st Century - Committee on Quality of Health Care in America, Institute of Medicine, Washington, DC, USA: National Academies Press; 2001
18. Williamson L, Stoops N, Heywood A. Developing a District Health Information System in South Africa: a social process or technical solution? Medinfo. 2001;10(Pt 1):773-7.
19. Gladwin J, Dixon RA, Wilson TD. Rejection of an innovation: health information management training materials in east Africa. Health Policy Plan 2002;17(4): 354-61
20. J Ladner, H. Digbeu, F. Marquis, and B. G. Bi Evaluating computerised health information systems: Health professionals should be closely involved in implementation BMJ, July17, 2003; 327(7407): 163 - 163. 

Дана публікація стала можливою завдяки участі автора в програмі Міжнародного фонду розвитку й обміну (International Research & Exchanges Board – IREX) – www.irex.kiev.ua

М.Ф. Коваль,
лікар, науковий співробітник Сектору Інформаційних Систем Одеського Національного Політехнічного Університету